Будь який блог переживає період, коли його варто перевести в режим френдс-онлі. Мабуть і для мого блогу прийшла пора.

Домашній ноут пішов по тихій воді.
Вчора весь вечір його перебирали, чистили, пилососили і в результаті - нічого. Віз і нині там. Екран як був білий - так і лишився, хоча кажуть, що це від перегріву відяхи і фікситься чисткою радіаторів. Фіг там. Треба нести в сервіс. А бабла нема. Тому до НР ніякого ноутбука...

Прислали мені тут лінк, на дійсно прикольну і смішну (принаймні для мене) фотожабну шутку про музикальний стіль грайднкор. І я зрозумів, що якби і хотів комусь зафорвардити цю шутку юмора, всеодно б у мене це не вийшло. нікому не можу, бо з 150+ контактів всього троє-четверо її зрозуміють. Один із них мені її прислав, інші двоє - в оффлайні. Тому ( Read more... )

Поки я ходив на уколи в м'ягкі ткані сраки -  коти розбили кружку, шо спокійно стояла на підвіконні і нікого не трогала.Нє, може вона і сама розбилась, але у версію з котами я, чомусь, вірю більше.

Все б нічого, якби ньютонівська фізика вкупі з моєю логікою могли мені пояснити: як перевернуте догори дно кружки лишилось на підвіконні і на ньому ж ( Read more... )

Викликав для мами таксі на вокзал.
Зазадалегідь викликав, за півгодини до. "Ми пришлемо вам смс", кнєшно, думаю я, куда ж ви дінетесь. Десять хвилин - нема смс, п"ятнадцять нема. через двадцять дзвоню - як там статус у мого замовлення? ( що було далі )

Свєршилось! Спустя всього півтора роки з моменту, як зламались фіксатори в задній кришці мого телефону (і резинка стала його невід"ємним атрибутом, таким самим як кнопки чи динамік) я дійшов до сервісцентру і купив нову! Ура! 
Але на рівні рефлексів лишилась ізмєна, що треба притримувати резиночку, щоб не сповзла, поки роскладаєш телефон (у мене ( Read more... )

Резюме сьогоднішнього вечора - спасіба мама, що родила мальчіка.

Маминого рижого котика вчора збила машина. Це єдиний нащадок маминої улюблениці киці Потвори, що прожила із нами більше десяти років. А моя мама, як  і я - дуже любить котів. Тому їй зараз зле.
Тепер в обійсті лише кіпішний молодий псяй, що постійно клянчить їсти.

а ще я вчора купив сорочку, так би мовити "під колір очей".
і тепер на фоні яскраво-блакитної сорочки очі завжди блакитні.
і навіть якось легше почуваюсь, чи що.

p.s. я не шмоточнік, але дуже бренд-аддіктів. і не зміг пройти повз нові сорочки від top-secret.

Я їхав на Поділ у абсолютно порожньому вагоні трамваю і співав на повний голос. Це так незвично.
Трішки Контракту. Пузата хата. Неочікуване знайомство.

А потім пішов в гості до Андріївського. Я скучив за його бруківкою.
( тим, кому цікаво, що було далі )